3.6.2. Ікона з церкви в селі Липляни

В церкві села Липляни була ікона художника Радзієвського «Божа мати августовська». Так було написано одним рядком внизу ікони. Історія створення сюжету ікони така. Під час Першої світової війни в 1914 році для підняття духу воїнів російської армії була випущена масовим тиражем поштова листівка. На ній були зображені солдати, що стояли на колінах на поляні серед лісу і спостерігали, як на небі з’явилась Божа мати з немовлям. Сюжет цієї листівки художник Радзієвський відтворив (зобразив) на іконі великого розміру, близько 40 см х60 см (по пам’яті). Ікона мала гарну дерев’яну раму золотистого кольору з рослинним орнаментом, де зображено сині, рожеві й білі квіти, можливо, навіть з інкрустаціями перламутром (фото ікони в розділі 6.2). Під час роботи над картиною художник проживав у сімї Сингаївських. Про це розповіла мені Ніна Сингаївська, а її мати памятала і не раз розказувала про цю подію.

Мій батько був комірником. До війни приміщення церкви використовувлось для зберігання частини колгоспного зерна. Батько часто брав мене з собою до комори, на сушарку хмелю, в приміщення церкви. Вхідні двері церкви, до яких треба було піднятися по сходинках, були дуже гарні, а отвір для ключа закривався бронзовою кришечкою, яка піднімалась і опускалась по направляючих вирізах. У центрі приміщення на підлозі була насипана велика купа зерна, на стінах угорі ― кольорові розписи, а внизу висять бородки обжинків першого урожаю жита, пшениці, ячменю, льону, хмелю.

Коли церкву зруйнували восени 1939 року, з її матеріалів побудували нову комору (маказин) із знайомими мені дверима церкви.

Перед знищенням церкви батько забрав ікону додому і висіла вона у нас на покуті над столом до 70-х років. Допомагала пережити і війну, і голод 1947 року. Наша родина передала ікону в церкву десь на околиці Києва.

Вперше після багатьох років я побачив зображення «своєї» ікони на листівці та дізнався історію її створення у Луцькому замку в Музеї релігії і атеїзму. Пізніше у звязку з закриттям музею ці експонати передали до Волинського краєзнавчого музею міста Луцька.