1.6. Польсько-Литовська держава з 1569 року (Річ Посполита)

Пізніше Литва і Польща об’єднались в єдину федеративну Польсько-Литовську державу ― Річ Посполиту. В 1569 році між ними була укладена так звана Люблінська унія, внаслідок якої Польща захопила Київщину, Волинь, Брацлавщину і Переяславщину. Унія привела до соціального і національного гніту на Україні. Магнати, шляхта і католицьке духовенство захоплювали величезні земельні володіння і закріпачували селян і козацтво, посилювали гніт над міським населенням. У містах з’являлися польські й німецькі купці та ремісники.

У 1596 році було проголошено Брестську унію, за якою частина православних українців приймала католицьку віру. Більшисть православних різко виступило проти уніатів. Незадоволення польською владою населення проявляло в різних формах. Так, писали скарги на місцевих правителів (старосту чи воєводу), ходили посланці до короля Польщі Сигізмунда ІІІ, а в 1594-96 роках було повстання під проводом Северина Наливайка. У 1648 році почались масові виступи на українських землях за визволення. Багато козацьких військових походів проти короля Польщі, успішних і неуспішних, відбулося під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Мабуть, сумніви, невпевненість у тому, що він зможе не тільки перемогти, але й утримати цю перемогу, зробити Україну самостійною державою, спонукали його до підписання Переяславської угоди з росіянами 1654 року. За цією угодою Росія брала під свій протекторат самостійну державу Україну, зобов’язувалась допомагати в захисті її кордонів від зовнішніх ворогів (татар, поляків тощо). В реальності оригіналів угоди не знайдено до цього часу ні в Росії, ні в Україні. Після декількох спроб Україна здобула незалежність від російської влади у 1991 році.